07
черв
черв
Кредит і не тільки. Мікрокредити
Серед питань, які виникають у наших клієнтів, неодмінною «класикою» залишаються проблеми пов’язані з кредитними відносинами. Кредит, як категорія, є надзвичайною об’ємним та багатоскладовим поняттям. В цілому мова йде про позику, хоч як би юристи не хотіли ускладнити подібні відносини та навести страху на клієнтів, використовуючи іншомовні слова («іпотека», «ануїтет», «фіксована ставка» тощо).
Тобто, фактично мова йде про ситуацію, в якій ми позичаємо кошти на певний час з обов’язком повернути їх та сплатити винагороду позикодавцю. Знову ж таки – подібне формулювання розпалить серця і розв’яже язики «фінансовим» юристам, але наша задача – об’єктивно охарактеризувати подібні взаємини.
В чому ж полягає проблема? А проблема полягає у сплаті процентів, які у випадках мікрокредитів сягають 600% і більше річних! Просто задумайтесь! При отриманні 100 гривень умовного мікрокредиту, ви повинні віддати через рік 600 гривень. І це начебто не страшно, але ж ніхто не бере 100 гривень. Мова здебільшого йде про суми у 5000 гривень і більше. І на нашому прикладі ці 5000 гривень перетворюються на 30000 гривень. І це без врахування всіляких «штрафів» і тому подібних «пеней».
Серед правознавців відомим є факт визнання лихварських (читайте – кредитних) відносин гріхом. Здебільшого мова йде про заборону надання грошей в кредит, передбачених ісламом. Проте, як це не здивує багатьох читачів, лихварство є гріхом і в іудаїзмі та в християнстві. І дійсно – чим може бути дія, за якою ти отримуєш надмірне збагачення за рахунок ближнього свого?
Інше питання – це депозитні ставки. Як так склалось, що мікрокредити ми отримуємо за 600% і більше річних, а за депозитами нам сплачуть не більше 5-10% відсотків (хоча такої ставки в переважній більшості банків просто не інсує)? Отже, брати гроші в борг за божевільні відсотки ви змушені, а надавати власні гроші хоча б за десяту частину процентної ставки лихварів змоги ви не маєте.
Наступним гострим питанням є причини з яких люди беруть мікрокредити. Мікрокредит – це як пиріжок з повидлом, швидкий спосіб перекусити, в фінансовому розумінні – це можливість отримати гроші швидко, без зайвих питань і на короткий час. Ми вважаємо, що зможемо перекрити поточні потреби і віддати гроші з першої получки. Скажіть чесно – коли ви останній раз їли дармовий пиріжок з повидлом. В шкільній їдальні чи в інститутській столовій? Для чого комусь видавати маленькі зручні кредити? Розрахунок зовсім на інше – на те, що ви не зможете повернути гроші вчасно, вилетите з графіку, наштовхнетесь на штрафи і пені. Це робиться саме для цього. Тому що бізнес мікрокредитори роблять саме на цьому.
До нас звернулась пані Любов, жінка передпенсійного віку, заслужена вчителька України. Не зумівши зібрати гроші на придбання нового мобільного телефону, вона звернулась та отримала мікрокредит на суму менше 10000 гривень. На момент звернення до нас сума її «боргу» складала понад 50 000 гривень. І це зрозуміло. Проте, незрозумілим було листування з пані Любою «співробітників» мікрокредитної організації, в якому вони принижували вчительку матірними словами та погрожували використовувати її в якості «жриці кохання» до моменту повного розрахунку. І це не хвора уява юриста – це зменшена передача абсолютно брудних погроз «співробітників» з одноразових номерів телефону.
Інший приклад – пані Світлана, яка приїхала в Київ на консультацію з міста Рівного разом з своїм чоловіком через острах розголошення їх ситуації в рідному місті. Історія схожа – отриманий мікрокредит, пропущені платежі, гіганські відсотки, «штрафи» і «пені». Як наслідок – вимога в понад 60 000 гривень. Як засіб тиску – відсилання родичам і знайомим сфабрикованих фотографій порнографічного змісту з обличчям пані Світлани.
Приклад пані Лесі, яка взяла декілька мікрокредитів для святкування свого ювілею та не змогла сплатити ненормальний та вигаданий борг. Як підсумок – відсилання «співробітниками» мікрокредитної установи родичам та знайомим пані Лесі сфабрикованих фотографій останньої з вибитими на лобі словами: «шахрайка», «крадійка» тощо. В текстовому супроводі до цих фотографій йшлось про наступне: «Я Леся (прізвище) є шахрайкою та крадійкою на довірі, мене посадять, якщо ви не допоможете зібрати гроші та віддати їх тим, в кого я їх видурила».
Отже, мікрокредитні організації не тільки заганяють людей в борги але й з садиською насолодою принижують їх, в той час як правоохоронні органи та держава розводять руками.
Продовження читайте згодом.
Серед питань, які виникають у наших клієнтів, неодмінною «класикою» залишаються проблеми пов’язані з кредитними відносинами. Кредит, як категорія, є надзвичайною об’ємним та багатоскладовим поняттям. В цілому мова йде про позику, хоч як би юристи не хотіли ускладнити подібні відносини та навести страху на клієнтів, використовуючи іншомовні слова («іпотека», «ануїтет», «фіксована ставка» тощо).
Тобто, фактично мова йде про ситуацію, в якій ми позичаємо кошти на певний час з обов’язком повернути їх та сплатити винагороду позикодавцю. Знову ж таки – подібне формулювання розпалить серця і розв’яже язики «фінансовим» юристам, але наша задача – об’єктивно охарактеризувати подібні взаємини.
В чому ж полягає проблема? А проблема полягає у сплаті процентів, які у випадках мікрокредитів сягають 600% і більше річних! Просто задумайтесь! При отриманні 100 гривень умовного мікрокредиту, ви повинні віддати через рік 600 гривень. І це начебто не страшно, але ж ніхто не бере 100 гривень. Мова здебільшого йде про суми у 5000 гривень і більше. І на нашому прикладі ці 5000 гривень перетворюються на 30000 гривень. І це без врахування всіляких «штрафів» і тому подібних «пеней».
Серед правознавців відомим є факт визнання лихварських (читайте – кредитних) відносин гріхом. Здебільшого мова йде про заборону надання грошей в кредит, передбачених ісламом. Проте, як це не здивує багатьох читачів, лихварство є гріхом і в іудаїзмі та в християнстві. І дійсно – чим може бути дія, за якою ти отримуєш надмірне збагачення за рахунок ближнього свого?
Інше питання – це депозитні ставки. Як так склалось, що мікрокредити ми отримуємо за 600% і більше річних, а за депозитами нам сплачуть не більше 5-10% відсотків (хоча такої ставки в переважній більшості банків просто не інсує)? Отже, брати гроші в борг за божевільні відсотки ви змушені, а надавати власні гроші хоча б за десяту частину процентної ставки лихварів змоги ви не маєте.
Наступним гострим питанням є причини з яких люди беруть мікрокредити. Мікрокредит – це як пиріжок з повидлом, швидкий спосіб перекусити, в фінансовому розумінні – це можливість отримати гроші швидко, без зайвих питань і на короткий час. Ми вважаємо, що зможемо перекрити поточні потреби і віддати гроші з першої получки. Скажіть чесно – коли ви останній раз їли дармовий пиріжок з повидлом. В шкільній їдальні чи в інститутській столовій? Для чого комусь видавати маленькі зручні кредити? Розрахунок зовсім на інше – на те, що ви не зможете повернути гроші вчасно, вилетите з графіку, наштовхнетесь на штрафи і пені. Це робиться саме для цього. Тому що бізнес мікрокредитори роблять саме на цьому.
До нас звернулась пані Любов, жінка передпенсійного віку, заслужена вчителька України. Не зумівши зібрати гроші на придбання нового мобільного телефону, вона звернулась та отримала мікрокредит на суму менше 10000 гривень. На момент звернення до нас сума її «боргу» складала понад 50 000 гривень. І це зрозуміло. Проте, незрозумілим було листування з пані Любою «співробітників» мікрокредитної організації, в якому вони принижували вчительку матірними словами та погрожували використовувати її в якості «жриці кохання» до моменту повного розрахунку. І це не хвора уява юриста – це зменшена передача абсолютно брудних погроз «співробітників» з одноразових номерів телефону.
Інший приклад – пані Світлана, яка приїхала в Київ на консультацію з міста Рівного разом з своїм чоловіком через острах розголошення їх ситуації в рідному місті. Історія схожа – отриманий мікрокредит, пропущені платежі, гіганські відсотки, «штрафи» і «пені». Як наслідок – вимога в понад 60 000 гривень. Як засіб тиску – відсилання родичам і знайомим сфабрикованих фотографій порнографічного змісту з обличчям пані Світлани.
Приклад пані Лесі, яка взяла декілька мікрокредитів для святкування свого ювілею та не змогла сплатити ненормальний та вигаданий борг. Як підсумок – відсилання «співробітниками» мікрокредитної установи родичам та знайомим пані Лесі сфабрикованих фотографій останньої з вибитими на лобі словами: «шахрайка», «крадійка» тощо. В текстовому супроводі до цих фотографій йшлось про наступне: «Я Леся (прізвище) є шахрайкою та крадійкою на довірі, мене посадять, якщо ви не допоможете зібрати гроші та віддати їх тим, в кого я їх видурила».
Отже, мікрокредитні організації не тільки заганяють людей в борги але й з садиською насолодою принижують їх, в той час як правоохоронні органи та держава розводять руками.
Продовження читайте згодом.