Верховна Рада України прийняла в третьому читанні і в цілому Закон “Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті”. Цього Закону, без перебільшень, чекали тисячі громадян України, які свого часу взяли валютну позику в банках та інших фінансових установах. Щодо прийняття цього Закону велись досить жваві дискусії, що й призвело до досить непередбачуваного стану напередодні його прийняття. Разом з тим, хоча й практично мінімальною кількістю голосів, за Закон було проголосовано. Що ж обіцяє даний Закон українським позичальникам? По-перше, слід наголосити, що даний Закон регулює відносини між кредиторами, а саме - банками та іншими фінансовими установами, з одного боку, та позичальниками - фізичними особами-резидентами України, з другого, які мають невиконані зобов’язання в іноземній валюті перед кредиторами за договором споживчого кредиту. Отже, мова йде про фізичних осіб, які отримали валютні кредити для задоволення особистих потреб. Ми зумисно підкреслюємо ці три основоположні складові: суб’єкт, предмет та цільове призначення: громадяни, валюта та задоволення особистих потреб (придбання житла, земельних ділянок, транспортних засобів тощо). Враховуючи специфіку нинішнього стану банківського сектору та важкість прийняття Закону, ми можемо припустити з високою долею ймовірності ситуацію, коли співробітники банків будуть особливо прискіпливо досліджувати та перевіряти відповідність кожного випадку щодо даним умовам. По-друге: Закон передбачає обов’язок кредитора (банків) за письмовою заявою позичальників провести реструктуризацію зобов’язань за споживчим кредитом. Таким чином, базовим документом є заява позичальника. Законом встановлюється, що вимагати інших документів кредитор не має права. Попри це, слід звернути увагу на ту обставину, що вирішити подібні ситуації виключно на основі заяви буде досить складно, особливо у випадку вже існуючої історії виплат за кредитами. Третьою обставиною є заборона відступу права вимоги за споживчими кредитами іншим особам без відповідного повідомлення позичальника. Найбільш втішним це нововведення є для колекторських компаній. Проте, залишається питання, щодо вже відступлених прав вимог. Враховуючи їх відступ до вступу Закону в силу, можна передбачити високу ймовірність фіксування суми боргу на дату вчинення такого відступу. Також слід відзначити, що відступ можливий протягом 60 календарних днів від дати повідомлення кредитором позичальника про подібний намір. Закон вводить процедуру реструктуризації зобов’язань за споживчими кредитами шляхом заміни іноземної валюти на національну валюту. При цьому, перерахунок здійснюється за офіційним курсом НБУ на дату підписання кредитного договору. Також вводиться мораторій на стягнення майна позичальника, наданого для забезпечення виконання зобов’язань за споживчими кредитами. Строк мораторію складає два роки. Не зважаючи на ці радісні нововведення, запитань залишається досить багато. Яким саме чином буде проводитись перерахунок, як будуть зараховуватись вже сплачені кошти та чи будуть вони зараховуватись взагалі, чи буде напрацьований механізм перерахунку сум виплачених понад платежів відповідно до офіційного курсу НБУ? Ці та багато інших питань формують значну базу для роздумів та суперечок. Разом з тим, введення процедури реструктуризації кредитної заборгованості дає велику надію на врегулювання спірних відносин на вигідних для позичальників умовах.  ...

Кредит є важливим засобом для реалізації довгострокових цілей. Ми не завжди маємо можливість придбати необхідну нам річ або сплатити вартість важливої послуги, тоді в нагоді стає кредитна система. Наявність розвинутої кредитної системи є показником рівня розвитку суспільства та держави, відкритості та прозорості ринку, збалансованості законодавства. Як ілюстрацію ми можемо привести приклад країн Європейського Союзу, де ставки кредитів знаходяться в межах 2-4% відсотків річних. Так, середній розмір ставки кредиту, скажімо в Австрії, складає 3%. Що ж до України, то стан кредитної системи повністю відображає стан загальної ситуації в країні: неймовірні, з точки зору європейця, ставки, велика кількість так званих «прихованих» умов, штрафні санкції, які деколи подвоюють кінцеву суму виплат. Подекуди, здається, що на такі умови кредитування можуть погодитись лише відчайдушні клієнти. Насправді ж ситуація виглядає дещо інакше. Коли немає іншої можливості придбати квартиру або розпочати власну справу, люди змушені виходити з тих варіантів, які в них є «на руках». На жаль, досить часто, складаються обставини, коли доводиться відмовитись від омріяного житла та залишитись з боргом перед банком. Іншою, не менш вражаючою, є ситуація з виплатою готівкових кредитів. Особливо чітко це видно, враховуючи знецінення національної валюти. Так, скажімо, кредит отриманий в розмірі 10 000 доларів США по курсу НБУ 8 гривень за 1 долар, перетворюється з 80 000 гривень приблизно у 200 000 гривень. Проблема відома практично всім і безумовно тим, хто вимушений подібні кредити сплачувати. Але загострюється вона ще й через неуважність та необізнаність клієнтів, вони змушені сплачувати і значні суми штрафних санкцій. Так, в нашій практиці був випадок, коли клієнт А отримавши кредит по курсу НБУ 8 гривень за 1 долар США, та, пропустивши строки виплат, через відсутність доходів, опинився в ситуації, коли сума до сплати банку перевищувала вартість заставленої ним квартири. Тобто клієнт А отримав доларовий кредит під заставу власної квартири, через відсутність коштів до сплати йому були нараховані штрафні санкції в такому розмірі, що навіть продавши заставлену квартиру, клієнт А залишиться з заборгованістю перед банком. Чи варто зазначати, що подібні випадки були не одиничними? Ще один наш клієнт Б, отримав кредит та зіштовхнувся з державними виконавцями. При цьому, знову не звернувши увагу на «приховані умови» клієнт Б дізнався, що рішення стосовно його рахунків, без йогу участі, було винесене третейським судом в іншій області. Сам клієнт Б опинився в ситуації, коли на його рахунки був накладений арешт, а державні виконавці постійно навідувались до нього «в гості». На жаль, подібні випадки також не рідкість. Що ж робити при подібних ситуаціях? В ЗМІ останнім часом постійно поширюється інформація про різноманітні законопроекти, які зводяться до «списання» боргів за кредитними договорами, реструктуризацію боргів, фіксування виплат за курсом НБУ на момент підписання договорів між клієнтами та банками. Чи будуть ці законопроекти реалізовані, якщо так, то коли і на яких умовах? Чи варто чекати клієнтам прийняття подібних законів? А що буде у випадку, коли вони так і не будуть прийняті? Підхід нашої команди полягає в тому, щоб сподіватись на краще, але готуватись до гіршого. Сподіватись на зникнення проблеми за принципом «а може саме собою вирішиться», безумовно, не варіант. Серед порад, які ми надаємо нашим клієнтам, можемо виділити наступні основні кроки. По-перше: проведіть детальний аналіз умов договору кредитування та вирахуйте суму заборгованості, оскільки практика вказує на ту обставину, що трактування умов договору та суми боргу між клієнтом та банком, досить часто, не збігаються. По-друге: критично сприймайте будь-які повідомлення та пропозиції банку. Особливо уважно прислухайтесь до пропозицій щодо укладення додаткових договорів, нібито на вигідних для вас умовах. З практики нашої команди можна стверджувати, з великою імовірністю, що подібними додатковими угодами банки намагаються перекрити власний ризик програшу в судах. Як приклад, можемо навести ситуацію з клієнтом Г, який звернувся до нашої компанія з проханням оцінити його ситуацію з правової точки зору. Після проведення детальної оцінки ситуації та історії його платежів за кредитним договором, ми дали йому досить втішний висновок. Разом з тим, ми помітили відсутність певних документів. Про це стверджувала та обставина, що змінились суми його виплат за платіжками, а саме – вони стали меншими і кожного місяця залишались стабільними. На наше пряме запитання, чи підписував клієнт Г додаткові договори з банком, він відповів, що нічого не підписував, а сума змінилась з його власної ініціативи, оскільки платити більше він просто не в змозі. Основа роботи клієнтів з юристами – це довіра, тому ми й сприйняли цю його відповідь, як правду. В підсумку, ми з’ясували, що додатковий договір з банком клієнт Г все ж підписав. Суть додаткового договору зводилась до визнання ним суми боргу станом на певну дату, натомість банк «списував» частину його заборгованості. Власне, цим договором клієнт Г перекреслив будь-яку можливість для роботи юристів, оскільки власноручно підписав документ, яким визнавав свій борг станом на певну дату. Найцікавішим є та обставина, що знайдені нами помилки в первинному договорі кредитування та порушення співробітниками банку норм чинного на той час законодавства, давали нам великі надії на виграш справи у суді. Не зізнався клієнт Г, як виявилось, в тому, що вже звертався до юристів і вони, досить добросовісно, вказували на перевагу додаткового договору над первинним. Таким чином, звернувшись до нас, він розраховував, як сам пояснив, що ми підготуємо позицію до суду та зможемо, вже по факту, розібратись з додатковим договором. По-третє: збирайте максимум інформації. Подібна ситуація траплялась в багатьох людей. Існують численні форуми, спільноти в соціальних мережах. Не бійтесь звертатись за консультацією до юристів, щоправда до яких саме – подекуди не менш складне питання, ніж вирішення проблем кредитної заборгованості. Ви повинні розуміти, що помилки банків та порушення законодавства, так само, як і проблеми та помилки боржників за договорами кредитування – системні, а отже – хтось, з великою долею ймовірності, вже мав подібну до вашої ситуацію. Четверте: не бійтесь звертатись до суду та відповідних державних органів. Захист ваших прав є гарантованим державою. Як показує наш досвід, банки реагують на клієнтів з сильною та обґрунтованою правовою позицією і абсолютно інакше ніж на клієнтів, які не реагують на порушення своїх прав.  ...