Розподіл спадщини між родичами - справа непроста. Щоб уникнути непорозумінь і сутичок між близькими, слід визначитися, хто і на яку частку у спадщині заслуговує і скласти заповіт. У такому разі передачі майна за законом відбуватися не буде, окрім випадків встановлених законом. Менш з тим родичі мають право оскаржити такий заповіт. Тут постає ряд питань, які виникають у пересічного громадянина. Хто ж має право оскаржити заповіт? Як визнати його недійсним? Що таке нікчемність заповіту та які його наслідки? Яка процедура оскарження? Оскаржити заповіт має право родич у судовому порядку, через визнання такого документа недійсним, або ж визнання заповіту нікчемним (незаконним).У чому ж відмінність цих двох понять: нікчемності та недійсності. У першому випадку увага звертається на форму заповіту, наявності всіх необхідних суттєвих умов, порядку посвідчення нотаріусом або іншими посадовими чи службовими особами і т.д. Недотримання вищезазначених елементів призводить до порушення процедури оформлення, а отже і нікчемності. У такому випадку немає необхідності звернення особи до суду, оскільки обов’язки щодо перевірки законності чи нікчемності заповіту покладені на нотаріуса. У другому випадку йдеться про недійсність заповіту. Відповідно до закону родичі мають право оскарження спадщини за заповітом у тому разі, якщо нададуть низку доказів того, що спадкодавець являвся дієздатною особою, але перебував у стані психічного розладу саме на момент написання останньої волі (заповіту), що заважало йому розуміти значимість його дій, і тому він не міг керувати ними. Це досить клопітка процедура, яка веде за собою проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, що відповідно до закону проводиться за свідченнями свідків, медичними документами або іншими матеріалами. Як оскаржити заповіт у судовому порядку? Куди звертатись і з чим? Відповіді на ці питання нескладні, необхідно звернутись до районного суду з позовом про визнання спадщини за заповітом недійсною та тільки після смерті самого спадкодавця, оскільки необхідна умова вступу у спадщину.  ...

Кожен з нас протягом свого життя набуває та отримує матеріальні чи нематеріальні блага, права і обов’язки. Зокрема - нерухоме майно (квартира, будинок та ін.), рухоме майно (автомобіль), коштовності, грошові кошти та ін. Але кожному з нас відомо, що життя рано чи пізно припиниться. Передбачити, в загальному розумінні, коли наступить день смерті, ми не в змозі. В юридичному аспекті вище перераховані права, обов’язки померлої особи не перестають існувати, а натомість переходять до спадкоємців. Спадкоємцями можуть бути фізичні, юридичні особи, а також особи які були зачаті за життя спадкодавця і народились живими після відкриття спадщини. Тож виникає питання, яким чином краще передати свої права і обов'язки спадкоємцям? В даному випадку найбільш оптимальним варіантом для особи буде складання заповіту. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України – надалі ЦК). Тобто особа має право будь-кому із спадкоємців передати будь-яке майно, а також ті права та обов'язки, які йому належать або зможуть належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Право посвідчувати заповіти мають нотаріус (як державний так і приватний), посадова особа органу місцевого самоврядування (в тому населеному пункті, де відсутній нотаріус), службова особа (наприклад: заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів) та посадова особа (наприклад: заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора). Посвідчення заповітів службовими та посадовими особами прирівнюються до нотаріальних. Заповіт складається заповідачем особисто. Складення заповіту через представника не допускається. У більшості випадків заповіт складається, шляхом звернення особи до нотаріуса. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно. Слід звернути увагу читача, що права і обов’язки особи, що передаються спадкоємцям, повинні бути викладені та перераховані в заповіті чітко, щоб у майбутньому не виникло спірних питань. Стаття 1254 ЦК надає право заповідачеві в будь-який час скасувати заповіт, або внести до нього зміни. Кожен новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Скасування заповіту або внесення до нього змін проводяться заповідачем особисто. Слід підкреслити, що не всі права та обов'язки переходять у порядку спадкування. Серед них: особисті немайнові права, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, права та обов'язки особи як кредитора або боржника.  ...