Кожен з нас протягом свого життя набуває та отримує матеріальні чи нематеріальні блага, права і обов’язки. Зокрема - нерухоме майно (квартира, будинок та ін.), рухоме майно (автомобіль), коштовності, грошові кошти та ін.
Але кожному з нас відомо, що життя рано чи пізно припиниться. Передбачити, в загальному розумінні, коли наступить день смерті, ми не в змозі. В юридичному аспекті вище перераховані права, обов’язки померлої особи не перестають існувати, а натомість переходять до спадкоємців. Спадкоємцями можуть бути фізичні, юридичні особи, а також особи які були зачаті за життя спадкодавця і народились живими після відкриття спадщини.
Тож виникає питання, яким чином краще передати свої права і обов'язки спадкоємцям? В даному випадку найбільш оптимальним варіантом для особи буде складання заповіту.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України – надалі ЦК). Тобто особа має право будь-кому із спадкоємців передати будь-яке майно, а також ті права та обов'язки, які йому належать або зможуть належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Право посвідчувати заповіти мають нотаріус (як державний так і приватний), посадова особа органу місцевого самоврядування (в тому населеному пункті, де відсутній нотаріус), службова особа (наприклад: заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів) та посадова особа (наприклад: заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора). Посвідчення заповітів службовими та посадовими особами прирівнюються до нотаріальних. Заповіт складається заповідачем особисто. Складення заповіту через представника не допускається.
У більшості випадків заповіт складається, шляхом звернення особи до нотаріуса. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно.
Слід звернути увагу читача, що права і обов’язки особи, що передаються спадкоємцям, повинні бути викладені та перераховані в заповіті чітко, щоб у майбутньому не виникло спірних питань.
Стаття 1254 ЦК надає право заповідачеві в будь-який час скасувати заповіт, або внести до нього зміни. Кожен новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Скасування заповіту або внесення до нього змін проводяться заповідачем особисто.
Слід підкреслити, що не всі права та обов'язки переходять у порядку спадкування. Серед них: особисті немайнові права, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, права та обов'язки особи як кредитора або боржника.