квіт
В Україні, як повідомив директор Департаменту сім'ї та дітей Міністерства соціальної політики України Руслан Колбаса, більше ніж половина зареєстрованих шлюбів розривається по різним причинам. Більшість з яких розривають у перші роки подружнього життя.
Тому в даній статті ми привертаємо Вашу увагу до припинення шлюбу внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу регламентується статтями 106, 107, 109, 110 Сімейного кодексу України (надалі-СК).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 105 СК шлюб припиняється внаслідок його розірвання:
- за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу;
- за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу;
- за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 106 СК розірвання шлюбу здійснюється органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей. Для цього подружжя має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
Слід відзначити, що шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей ст. 109 СК, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд перевіряє зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 109 СК має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором, в якому зазначають:
- з ким з них будуть проживати діти;
- яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо;
- умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей), який повинен бути нотаріально посвідчений. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.
Під час розгляду справи суд звертає увагу на проголошену Конституцією України охорону сім'ї державою, яка полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовують:
- фактичні взаємини подружжя;
- дійсні причини позову про розірвання шлюбу;
- враховують наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя;
- забезпечують участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживають заходи до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Суд встановивши, що подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей приймає рішення про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 2 ст. 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року. Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка, як батька дитини виключені із актового запису про народження дитини (частини 3, 4 ст. 110 СК).